| Головна » Статті » Статті |
Іларіон Свєнціцький - творець Національного музею у Львові(1876 – 1956)
 Народився 7 квітня 1876 р. у м. Буську Львівської області. Батько, Семен Свєнціцький працював народним вчителем, мати вела домашнє господарство у с. Убині, виховувала дітей. В час першої світової війни батьки були переселені у розташовані в Австрії табори для виселенців з Галичини: батько з сестрою Наталією у Талергоф, мати в Гмюнд, повернулися вони до Убині у 1918 р. У 1885 – 1895 рр. Іларіон Свєнціцький навчався у гімназіальному училищі у Львові, далі на математично-філософському відділенні львівського університету у 1895 – 1899 рр. Впродовж 1899 – 1900 рр. був слухачем археологічних курсів університету у Санкт-Петербурзі, де постійно працював у рукописному відділі Імператорської публічної бібліотеки, що в подальшому стало основою для роботи з рукописами у бібліотеці Народного дому у Львові, ставропігійського та церковного музеїв. З вересня 1900 р. до серпня 1901 р. Іларіон Свєнціцький на військовій службі у 87 піхотному полку в Пулі (Хорватія) та Клагенфурті (Австрія), де познайомився з мовою і побутом альпійських слов’ян. Повернувшись до Львова у жовтні 1901 р. Іларіон Свєнціцький став помічником бібліотекаря відділу рукописів і друкованих слов’янських книг публічної бібліотеки Народного дому у Львові. Наступного року працює над філософською дисертацією у Віденському університеті, яку захищає 15 липня 1902 р. і отримує диплом доктора філософії з відзнакою "maхima cum laude”. З лютого 1905 р. Іларіон Свєнціцький – директор Церковного музею, заснованого митрополитом Андреєм Шептицьким, у грудні 1908 р. музей перейменовано в наукову фундацію "Національний музей”, впродовж 1934 – 1939 рр. – редактор Літопису Національного музею. У липні 1913 р. Іларіону Свєнціцькому присвоїли звання доцента південно і східнослов’янських літератур у Львівському університеті, з 1914 р. він став дійсним членом НТШ. В часі окупації Львова російськими військами у червні 1915 р. Іларіона Свєнціцького разом з 40-а громадянами Львова відправлено заложником до Києва. Після передачі їх на поруки київським громадянам, які заставили за кожного з львів’ян 3000 крб., Свєнціцький виконував обов’язки заступника директора Київського міського музею І. Біляшівського. Після повернення у Львів 1 березня 1918 р. Іларіон Свєнціцький – знову директор Національного музею і доцент університету. З причини закриття польською владою 14 кафедр з українською мовою навчання змушений працювати у 1922 – 1926 рр. викладачем слов’янської філології у "таємному” українському університеті у Львові. З жовтня 1939 р. Іларіон Свєнціцький призначений завідувачем кафедри слов’янської філології львівського університету і на цій посаді залишався до 1950 р. У травні 1941 р. вчена рада Львівського державного університету присвоїла Свєнціцькому вчений ступінь доктора філологічних наук і вчене звання професора кафедри слов’янської філології, він був людиною енциклопедичних знань, досконало володів декількома європейськими мовами, його великою пасією була книга. З 1945 р. працював керівником відділу мовознавства Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові. Іларіон Свєнціцький з лютого 1905 р. і до грудня 1952 р. незмінно працював директором музею, його перу належать численні наукові праці з мовознавства, музеєзнавства, мистецтвознавства, етнографії, багато з яких залишаються актуальними і сьогодні. Помер 18 вересня 1956 р., похований на Личаківському цвинтарі у Львові. | |
| Переглядів: 910 | Рейтинг: 0.0/0 |